Майстер-класи від викладачів Ванкуверської кіношколи – Майкла Бейзера та Барбари Столл

16-го липня за підтримки медіафоруму Kyiv Media Week спільно з Ванкуверською кіношколою відбулися два майстер-класи від телепродюсерки Барбари Столл та сценариста Майкла Бейзера

Майкл Бейзер: “Чорнобиль": Створення персонажів, що оповідають важливі історії”

“Це майстер-клас, але я б хотів провести його у форматі обговорення. Я можу поділитися досвідом, однак мені також цікава ваша думка. Фільм про ваш світ, і, навіть, якщо ви не брали участі в цих подіях, не жили в ті часи, ви все одно відчули вплив цієї події. Це дуже важко, приїхати сюди із Заходу і говорити з вами про Чорнобиль, адже це не наша історія. Тому я одразу хочу вибачитися за будь-які помилки, які є в моєму сприйнятті цієї ситуації”.

“Чорнобиль” розповідає історію про ціну брехні. Валерій Легасов, Борис Щербина, Уляна Хомюк – це наші провідники в цій історії, вони скеровують глядача. Це абсолютно різні персонажі, і це важливо. Сценаристам не варто створювати персонажів з однаковими характеристиками. Кожен герой працює на противагу іншому, тобто у нас є дія та протидія”.

“Головна ідея не має загубитися серед деталей. Ми маємо концентруватися. Наприклад, ми нічого не знаємо про родину Валерія Легасова, про його дружину, дітей. Ми сфокусовані на головній темі і ніщо не відволікає увагу. Кожен персонаж репрезентує певну ідею, згодом, усі історії сплітаються і показують глибину трагедії загалом”.

“Коли ми вперше зустрічаємо Валерія Легасова, він говорить про правду і записує її на касету. Ми бачимо розбиту людину. І що він робить? Він накладає на себе руки. Тобто головний персонаж у перші 5 хвилин серіалу вбиває себе. Тепер ми вже знаємо, чим закінчиться серіал, але це все одно породжує інтерес. Чому він зробив це з собою? Хто він взагалі такий?”

“Уляна Хомюк – вигаданий персонаж. Вона єдина, кого не існувало в історії. Як ви думаєте, навіщо сценарист це зробив? Вона репрезентує позицію наукового середовища, а також втілює моральні цінності суспільства. Уляна здатна порушувати ідеологічні настанови Радянського Союзу і є тим голосом, який вимовляє морально правильні речі”.

“Борис Щербина репрезентує бюрократичну машину. На самому початку серіалу він іде протилежним шляхом, але потім змінюється. Цікаво спостерігати за трансформацією типового бюрократа. Коли він змінюється? У момент, коли дізнається, що скоро помре”.

“Ми бачимо персонажа з КДБ, який за сценарієм є втіленням зла. Також бачимо Горбачова. У нього досить невеличка роль, він просто дозволяє, щоб усе йшло своїм ходом. На мій погляд, у серіалі він зображений не дуже негативно”.

“Також бачимо трьох персонажів Чорнобильської АЕС: Анатолія Дятлова, Миколу Фоміна, Віктора Брюханова. Вони репрезентують бюрократію, амбіції, егоїзм. Попри це, вони достатньо привабливі герої. Спочатку ми відчуваємо негативні емоції щодо них, але потім я почав думати, що вони просто жертви тих часів і тієї системи. Тоді з’являється співчуття. Наприклад, Дятлов – жахлива людина, нещасний ідіот. Він був причиною головної трагедії, але в кінці видається, що головним ворогом була – брехня Радянського Союзу”.

“Василь Ігнатенко та його дружина Людмила репрезентують простих людей. На прикладі їхньої історії кохання ми бачимо, як катастрофа вплинула на життя звичайного населення. Якби вони прибрали цих героїв, історія спрацювала б? Так, але не була б такою ефектною”.

Барбара Столл: “Препродакшн! Невідома зірка телехітів!”

“Якщо уявити препродакшн, як будівництво будинку, то лінійного продюсера можна назвати підрядником. Його наймають для того, щоб будівля була збудована вчасно і якісно. Від препродакшну залежить увесь фільм. Якщо ви добре не підготувалися, проект не можна буде реалізувати”.

“Усе починається зі сценарію. Сценарій – це план будинку. Перше читання сценарію – це для задоволення. Я читаю його як книгу, слідкую за тим, які емоції він у мене викликає і чи подобаються персонажі. Потім повертаюся до нього та професійно оцінюю. У мої обов’язки входить також доопрацювання сценарію, пошук локації і розрахунок бюджету проекту. Також я визначаюсь із кількістю акторів, візуальними ефектами і саундтреками”.

“Питання командного обговорення на кожному етапі проекту – важливе. Зустрічі на різноманітні теми: від прояву харасменту та поваги на робочому місці до питань щодо авторських прав і реквізиту”.

“У кіностудій є стандартний бюджет. Існують суми, які вони можуть виділити на кожний окремий відділ. Наприклад, серіал, який я знімала цього року, коштував 2,5 мільйони доларів за кожен епізод. Якщо помножити цю суму на 22 серії, виходить, що я відповідаю за величезну суму в 44 мільйони доларів. Я маю узгодити витрати зі всіма департаментами, а також розуміти: скільки грошей потрібно виділити на кожну окрему задачу, скільки підрядників треба залучити і скільки часу необхідно для виконання завдань”.