OIFF Live: про що розповів Пітер Веббер

На instagram-сторінці Одеського міжнародного кінофестивалю відбувся другий прямий ефір серії включень з представниками світової та української кіноіндустрії

Другим гостем OIFF Live став британський режисер, продюсер та сценарист Пітер Веббер. Розмовляла з гостем генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич. Під час інтерв’ю Пітер Веббер розповів, які можливості дає ситуація, пов’язана з пандемією, чи можна знімати в умовах дистанціювання та дав практичну пораду тим, хто мріє стати актором.

Тезисний запис ефіру:

Пандемія коронавірусу усім порушила плани. Я мав бути головою міжнародного журі на кінофестивалі у Софії, збирався дати кілька воркшопів. Але в один момент все це зникло. Єдине, що я можу зараз робити – це працювати над своїм сценарієм та нарешті перевірити усю непрочитану пошту.

Питання, яке мене зараз цікавить – як ми будемо жити далі, коли закінчиться карантин? Як ми будемо ходити в кінотеатри? Адже це не просто сидіння вдома. Відбувається певна психологічна зміна – ми боїмося знаходитись поруч з великою кількістю людей. Звісно, ситуація грає на руку стрімінговим платформам. Але їм потрібно виробляти новий контент, а багато зйомок призупинено.

Зараз ми можемо займатись сценаріями. Але яким буде сучасний сторітелінг? Як ми будемо описувати сьогодення с урахуванням пандемії? Чи будемо ми ігнорувати Covid-19, чи навпаки.

Колись ми будемо сидіти в Одесі і згадувати цей шалений час. Можливо, він стане початком нового. Впевнений, ми отримаємо видатні фільми після цього. Чим буремніші часи, тим цікавіші речі виходять назовні. Це певні можливості. Ситуація з пандемією може призвести до економічної кризи в усьому світі. В якихось країнах діє державна підтримка, в якихось – вона менша. Є й ті, хто залишився без роботи і без фінансової підтримки. І це впливає на усю індустрію. Ми бачили фінансову кризу 2008 року. Але те, що відбувається зараз – це зовсім інша ситуація.

Кожна криза – це можливість. Можливо, саме зараз ми маємо можливість щось змінити. Потрібно замислитись про те, що існує багато загроз нашому світу, в тому числі і через глобальне потепління, і через споживання пластику.

Одна частина мене вірить в те, що все закінчиться добре. Але є інша сторона, оскільки я знімаю драми. Ця інша частина мене голосить: "Боже мій! Світ змінюється і він вже ніколи не буде таким, як раніше!".

Мені дуже цікаво побачити, як в таких умовах можна було б знімати. Як можна використовувати технології. Чи можливо знімати, дотримуючись соціальної дистанції? Хоча можливо, це буде фільм наступного Антоніоні.

Зараз відбувається фрустрація. Деякі з тих проектів, які були перенесені, так і не будуть втіленні в життя.

Дуже довгий час я знімав на 35-мм плівку. Але діджиталізація змушує підлаштовуватись. Ти можеш зняти щось на плівку, але воно не буде потрібне платформам типу Нетфлікса. Та якби я міг обирати, то надав перевагу плівці, бо я олдскульний в цьому питанні. Я мрію зняти ще хоча один фільм на плівку.

Щоб аудиторія повернулася згодом в кінотеатри, потрібно робити те, що я, наприклад, не дуже люблю – випускати супергеройське кіно. Я не фанат цього різновиду, бачив лише кілька таких фільмів і не помітив різниці між ними. Але є ті, хто обожнює це кіно, і таких фанатів дуже багато. З іншого боку, більш нішевий кінематограф завжди матиме свого глядача.

Фільми про пандемію обов'язково з'являться. Питання в іншому – чи готові ми будемо їх дивитися і що ми побачимо? Це якась лікарняна драма чи це буде щось неочікуване, показане під іншим кутом? Тож, що саме ми хочемо бачити? Коли я обираю композитора до фільму, я не керуюсь якимись об'єктивними категоріями, оскільки музика – це абсолютно суб'єктивна річ. Якісь композиції говорять до мене, якісь мелодії – ні.

Якщо ви хочете стати актором і не знаєте з чого почати, тоді почніть із запитання: "Чи дійсно я хочу стати актором чи мені потрібні слава, привілеї та гроші?". Будьте чесними, бо хороша гра – вона чесна.

Повний запис ефіру можна подивитись тут.