OIFF Live: про що розповів Нікі Нікітін

На instagram-сторінці Одеського міжнародного кінофестивалю пройшов ще один ефір серії розмов з представниками світової та української кіноіндустрії

Гостем OIFF Live став арт-директор Празького міжнародного кінофестивалю Febiofest, член ФІПРЕССІ та Європейської кіноакадемії Нікі Нікітін. З гостем розмовляла незмінна ведуча проекту OIFF Live генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич. Під час інтерв'ю Нікі Нікітін розповів, як зустрів пандемію, чому світ не буде таким, як раніше, та порадив режисерам знімати більше комедій.

Тезисний запис ефіру:

Я намагаюся дивитися на ситуацію, у якій ми усі опинилися з позитивної сторони. І один з таких моментів для мене та для моїх колег полягає у тому, що ми знайшли спосіб працювати з дому. До прикладу, ресторатори та працівники подібної сфери такого дозволити собі не можуть. І це можливість для нас перевести подих і відпочити. Адже для нас, працівників сфери культури, тих, хто робить фестивалі, дуже важко знайти можливість для цього у звичайному житті. Але це все мине, питання часу. Тому поки що я намагаюся використати цей період на користь. Це цікавий експірієнс.

Парадокс у тому, що я працюю ще більше на карантині, аніж до того. Бо все перейшло в онлайн. За останні місяці було набагато більше задач, які потрібно було зробити, ніж це було в офлайні. Карантин спрацював наче машина часу, що відкотила нас трохи назад. Адже нам довелося з нуля створювати якісь речі, зважаючи на масовий перехід онлайн. Я пам'ятаю перший Одеський міжнародний кінофестиваль, свій перший Берлінале. Це було так хвилююче та лячно, адже це перші кроки у щось нове й невідоме. Зараз ми в аналогічній ситуації, але з іншими інструментами, технологіями. Нам випала нагода навчитись тим речам, з якими ми ще не стикалися, адже я, наприклад, з покоління, яке народилося задовго до тієї діджиталізації, до якої покоління міленіалів звикло ледь не з народження. Тож це певний челендж, але водночас і залучення в процес навчання і вивчення технологій.

Я пам'ятаю, як ми не сприймали серйозно пандемію, коли проходив 70-й Берлінале. Під час фестивалю ми всі були наче у бульбашці, де немає місця таким переживанням. Але наступного дня після його завершення, ми усі зрозуміли – відбувається дещо дуже серйозне. І зараз ситуація така, що ми всі шукаємо нові форми існування. Якісь фестивалі виживуть, якісь ні. Стрімінгові-сервіси, як Netflix перейшли в найактивнішу фазу росту. А от традиційні івенти, як фестивалі, змушені будуть переходити онлайн або комбінувати різні форми проведення. Зараз варто сфокусуватися на підтримці невеликих заходів, кінотеатрів та продакшенів, які можуть просто зникнути.

За два-три роки світ зміниться і вже не буде таким, як раніше. І це нормально. Адже в іншому випадку, це значило би повернутися назад у часі. 20 років тому ми не мали смартфонів, а зараз це норма. Тому звісно все зміниться. Але я вірю в те, що кінотеатри як такі і фестивалі не зникнуть. Ми пережили дві світові війни, а люди продовжують ходити в кіно, оперу, церкви. Це речі, які будуть жити попри все.

Колись на кіно дуже сильно вплинула поява DVD. Це були певні буклети, що нагадують книгу. Запускаєш диск і тобі пропонуються варіанти, наче глави. Можна обрати будь-яку і почати дивитися. Кінотеатри ж пропонують зовсім інший досвід. Ти знаходишся у приміщенні дві години поспіль, повністю занурений у дію на екрані. Ти не можеш вийти пройтись чи подзвонити по телефону. Ти сконцентрований на фільмі. А от з книгами, які, власне, і стали прототипом DVD, ситуація інакша. Ти прочитав собі 10 сторінок перед сном, відклав роман і пішов спати. Інша концентрація уваги, інший досвід занурення в історію.

Пандемія може стати основою для сюжету якогось фільму, і не одного. Це може бути історія про людей, що змушені постійно сидіти вдома протягом місяців. Або ж про тих, хто вийшов на вулицю, заразився і помер від вірусу. Як варіант, це може бути лав-сторі про пару, яка застрягла в різних країнах, і тепер не може бачитися через закриті кордони. Варіантів безліч. Але дам одну пораду режисерам – знімайте комедії. Це все колись закінчиться і люди захочуть дивитися щось позитивне, веселе. Так, комедії завжди складніше знімати, аніж драми. Адже змусити людину плакати набагато легше, ніж розсмішити.

Повний запис ефіру можна подивитись тут.