OIFF Live: про що розповів Наріман Алієв і до чого тут ксилофон

На instagram-сторінці Одеського міжнародного кінофестивалю відбувся черговий ефір серії розмов з представниками світової та української кіноіндустрії

Гостем OIFF Live став український режисер Наріман Алієв, чий дебютний повнометражний фільм "Додому" виграв Гран-Прі 10-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Інтерв'ю проводила незмінна ведуча проекту OIFF Live генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич. В ході бесіди Наріман Алієв розповів про свою тривалу самоізоляцію, важливу складову хорошого режисера та для чого йому ксилофон.

Тезисний запис ефіру:

Я сиджу на самоізоляції десь з першого березня. Наприкінці лютого я повернувся з Риму і відчув ознаки ГРВІ. Тоді не було можливості зробити точну діагностику і визначити, що за вірус. Тому сімейний лікар порадив мені залишатися вдома і вимірювати температуру. Власне, моя самоізоляція мала закінчитися саме тоді, коли уся країна пішла на карантин.

Щоденники карантину я почав знімати, аби батьки бачили, що я живий і здоровий. Це допомогло мені тримати себе в тонусі. Зараз у мене трохи криза ідей. Все найлегше я вже зробив. Все, що було в хаті, застосував. Тому шукаю нові форми, як от анімація. Я бавлюся Stop Motion і заради цього вже "віджав" у однієї дитини комплект Lego.

Мої щоденники певним чином допомагають мені боротися з комплексами. Це можливість подивитися на себе зі сторони, місцями з іронією, що спонукає рефлексувати на цей час. Зараз є тренд на те, щоб багато читати, багато займатися спортом і так далі. Але ми всі не мусимо цього робити в обов'язковому порядку. Головне – бути в певному емоційному комфорті з собою і оточуючими в даний момент.

Сьогодні варто шукати нові форми. Цікаво, які форми комунікації будуть в майбутньому. Як би там не було, ця вся ситуація залишить відбиток. Наразі я займаюся саме тим, що вивчаю ці нові форми, намагаюсь зрозуміти, як їх використовувати. Візьмемо книжки. У мене дуже погано з читанням, тому вихід в прямий ефір із книжкою в руках – хороший варіант для поліпшення цієї навички. Ти підходиш до цього сумлінно, адже якось соромно перед глядачами закінчити читати на третій сторінці. Зараз я читаю "8000 миль самотності" Оксани Шаварської. І почав бавитися картами, хоча поки погано виходить. Ще задумався про пазли. Весь гештальт, який я не закрив в дитинстві, відпрацюю на карантині. Тому, якщо хтось має ксилофон, надішліть мені поштою, я навчуся грати і віддам.

Як і будь-яка криза, ця ситуація матиме жертви. Мені пощастило, що я презентував свій фільм і закінчив певний цикл праці над ним. Єдине, що "Додому" був проданий на декілька регіонів світу. Наприклад, в Нідерландах мав бути прокат в кінці травня, його перенесли на кінець липня. Те саме з іншими територіями. Тобто навіть не нові фільми, які мали просто вийти в прокат, ризикують так ніколи і не вийти. Адже весь ринок забиратимуть мейджерські компанії. Те саме з фестивалями. Я впевнений, що буде велика низка фільмів, яких просто не побачать. Можливо ті стрічки, які мали б зараз подаватися на великі фестивалі, притримують на рік.

Виживуть не всі. Фестивалі останні роки розширювали лайнапи, додавали програми. Зараз вони будуть їх зменшувати. Фестивальний ринок як дистрибуція зазнає змін. Будуть впроваджуватись онлайн-майданчики, контакт з глядачем набуде іншої форми. Думаю, 2020-2021 стануть перехідними роками, коли важко щось прогнозувати. Лише у 2022-му з'являться які правила, якими можна послуговуватися. Але виросте конкуренція, коли деякі майданчики зникнуть, а деякі зменшаться. Наша кіношкола не дозволяє мати повноцінний досвід у кіновиробництві. Тому молоді режисери приходять на майданчик і взагалі не розуміють, що там відбувається.

В мене є план. Свій наступний фільм я навмисне зніму погано, аби довго не думати про правило того, що друга стрічка – неуспішна. Тут проблема не в першій, другій чи третьому роботі. До свого дебютного фільму я готувався з 16 років. Це був час накопичення ідей, знань та інструментів, які я у підсумку використав у "Додому". На другий фільм стільки часу немає. Це як з врожаєм – зібрав перший і одразу потрібен наступний, а де його брати – не зрозуміло. На другому фільмі ще не вистачає досвіду, матеріалів для бази. Якраз зараз я працюю над цим – намагаюся зрозуміти, що саме я хочу зробити у наступному фільмі. Не про те, як я буду його знімати, яким фільм буде. А про те, що я хочу сказати. Важливо розуміти, що тобі важливо проговорити і чи є тобі про що говорити взагалі. Це найважливіше у цій схемі. А далі по ходу діла розберемося.

Кінематограф – не золота жила, тут не розбагатієш. Режисер отримує гонорари та роялті від продажу фільму. Тобто, чим більший бокс-офіс у стрічки, тим більше ти отримаєш. Сильно підтримують фестивальні грошові призи. Я отримав декілька таких, зокрема і на ОМКФ. Але не варто очікувати, що режисер здатний заробляти лише на виробництві кіно. Є сторонні проекти. Власне, за великі гроші я можу працювати будь-де.

Побудувати себе в кар'єрі режисера можна на трьох базисах – теорія, практика, смак. Останній раджу вдосконалювати прямо зараз. Які б книжки ви не читали, яких би вчителів не слухали, на знімальному майданчику все зводиться до просто "подобається/не подобається". Якщо ваш смак не дотягуватиме до того, щоб ваш фільм став витвором мистецтва, скільки б літератури ви не прочитали, сенсу від того не буде.

Повний запис ефіру можна подивитись тут.