UK Крістіан Петцольд: «Кожна комедія — насправді трагедія» 07 2016

17 липня Крістіан Петцольд провів творчу зустріч з гостями фестивалю. Сценарист і режисер, представник «берлінської школи» розповів про приципи своєї роботи, джерела натхнення і чому Голлівуд йому не цікавий. Зустріч модерував головний редактор «Buro 24/7 Україна» Олексій Тарасов.
 
Коли я почав вивчати кіно був якраз 89-ий — рік падіння Берлінської стіни. Німеччина об'єдналася, але люди погано розуміли, що відбувається. Звичайно, події знайшли своє відображення в медіа та мистецтві. З одного боку, ТВ було у виграші — новини виходили швидше, ніж знімалося кіно. Проте кіно змогло глибше подивитися на ситуацію.
 
Гроші тісно пов'язані з сильним бажанням та уявою. В американських фільмах бандити довго їх крадуть, а потім в один момент все втрачають — вони просто не знають, що з ними робити. У самих грошах немає цінності, найважливіше — це пристрасть.
 
Коли я пишу сценарій, я не думаю про своє дитинство. Але як тільки справа доходить до знімального процесу — тут все і починається! На зйомках проявляються історії з мого життя і життя акторів, це як особистий щоденник. Зйомка створює найкращі умови, щоб розповісти історію.
 
Час від часу актори привносять нове в свої ролі. Я не дуже люблю зміни, хоча і не диктатор.
 
В якомусь сенсі я ненавиджу театр. Але що мені в ньому подобається — це репетиції. У театрі акторам все доводиться повторювати знову і знову. Кіно ж – це момент, ми працюємо в моменті. 
 
 
У Німеччині телебачення досі є освітньою інституцією. Ми повинні говорити з німцями, ніби вони наші учні.
 
Ми з акторами не дивимося фільми, схожі на те, що я збираюся зняти. Тут справа швидше в фізиці, в поведінці. Одного разу хтось із них запитав, чому ми дивимося саме цей фільм. Я відповів: "Не знаю". Потім він сказав, що зрозумів чому, я — досі ні.
 
Кілька разів ми починали створювати сценарій до комедії, але все закінчувалося двома-трьома тижнями сміху над тим, що пишемо.
 
Голлівуд — режисерська мрія. Вони рвуться туди, щоб створити картинку 50-х. Але такого Голлівуду давно не існує. Мені перевалило за 50, і цей міф мене більше не цікавить.
 
Я надаю перевагу Берліну: працювати з друзями та відчувати незалежність.
 
Зазвичай комедії пишуться групою сценаристів з 5-6 чоловік. У Німеччині справи із спів-авторством досить погані, все доводиться робити самому. Мабуть, я занадто ледачий для цього.
 
Мені подобається змішувати «поп» з такими темами, як голокост. Я люблю розповідати історію про те, що відбувається після, про повернення додому. Голлівудська картинка голокосту мені не цікава.
 
Ненавиджу фільми, які женуться за «болючими» питаннями суспільства. Кіно не повинно будуватися на таких історіях. Набагато краще, коли сюжет фільму сам зустрічає реальність.
 
Російська література навчила мене тому, що потрібно у всьому шукати баланс. Наприклад, Чехов: сміється і над поганими, і над хорошими, але завжди тримає з героями дистанцію. Підтримка і співпереживання — не одне й те саме.
 
Насправді у кіно і футболу є щось спільне. Футбол теж розповідає про країну. Український футбол — безладний, але такий талановитий!
 
Ретроспектива Крістіана Петцольда на ОМКФ включила чотири фільми: «Барбара», «Єрихов», «Єлла» і «Фенікс». Картини будуть показані в Фестивальному центрі «Родина» з 17 по 20 липня.
 
Інші події дня 17 липня на Одеському кінофестивалі — в дайджесті подій.
 

Related